Нез’єднана розсіювальна-розтяжка, що розсіює енергію, — це енергорозсіювальний компонент, який використовується в будівлях і мостових конструкціях. Його основна функція полягає в деформації, коли конструкція несе циклічні навантаження, такі як землетруси або сильні вітри, і розсіюванні енергії через себе, щоб зменшити ризик пошкодження основного каркасу конструкції. Порівняно зі звичайними брекетами, такі компоненти приділяють більшу увагу стабільній здатності розсіювання енергії та продуктивності циклічної деформації.
Його основний принцип роботи можна інтерпретувати наступним чином: коли в конструкції відбувається бічний зсув, брекет витримує повторювані навантаження на розтяг і стиснення. Завдяки добре-спроектованому внутрішньому сердечнику, зовнішній оболонці та незв’язаному шару компонент може безперервно розсіювати енергію в межах певного діапазону деформації, одночасно пом’якшуючи несприятливі впливи, спричинені локальним викривленням. Ця концепція дизайну привернула велику увагу в області сейсмостійкості будівель і вітростійкості мостів.
З точки зору інженерного застосування, розтяжки зі стриманим розсіюванням-енергії без зв’язку не функціонують незалежно, а працюють узгоджено із загальною конструкційною системою. Вони можуть бути встановлені в рамах, стінах зсуву, опорах мостів та інших місцях, які потребують підвищеної здатності розсіювати енергію. Їх основні переваги полягають у великій деформованості, чітко-визначеному механізмі розсіювання енергії та можливості централізованого розсіювання енергії в критичних структурних зонах.
Тим не менш, на фактичну продуктивність таких компонентів впливає безліч факторів, включаючи властивості матеріалу, точність виготовлення, якість встановлення, деталі з’єднання та припущення для розрахунків. Тому в практичних інженерних проектах необхідна комплексна оцінка, що поєднує результати структурного аналізу, дані випробувань і відповідні специфікації проекту. Компонент не повинен бути безпосередньо прийнятий лише на основі концептуального вступу.